|
Оскільки ми ведемо мову про дорожній рух, його учасники за недотримання Правил час від часу стають учасниками дорожньо-транспортних пригод (далі — ДТП), а у більш кращому статусі — їх свідками.
Тема цієї публікації була і залишається актуальною — це проблематика визначення винуватості у випадку попутного зіткнення. У суспільстві склалася досить стійка думка, що при попутному зіткненні завжди винний водій, який рухався останнім. Та чи завжди така точка зору вважається правильною?
При складанні адміністративного протоколу працівники поліції, як правило, приходять до думки, що винен водій, який рухався позаду. І характерно те, що таке догматичне ставлення сформувалося протягом десятиліть. Більше того, незважаючи на неодноразові неоднозначні ситуації, водій останнього автомобіля нерідко визнає свою вину.
Уявімо попутне зіткнення, наприклад, ста і більше автомобілів на автомагістралі. Такі «ланцюгові» попутні зіткнення досить актуальні на автобанах у Європі, і чисельність автомобілів, що потрапляють у такі ДТП, іноді перевищує сотню. З технічної точки зору зрозуміло, що енергії останнього автомобіля недостатньо, щоб штовхнути навіть 10–20 попередніх авто. Відтак, початок такої ДТП необхідно встановлювати на початку «ланцюга», однак найчастіше працівники поліції не бажають його досліджувати.
У такому випадку важлива послідовність дослідження обставин ДТП, тобто виникає питання: який учасник пригоди винний? Другий, третій, четвертий? А можливо, перший? Адже якщо авто попереду при перестроюванні (тобто зміні смуги руху) не витримує безпечної дистанції до транспортного засобу, що рухається позаду (на водійському слензі «підрізає»), у заднього автомобіля практично не залишається шансів уникнути попутного зіткнення. У простій комбінації з трьох автомобілів при попутному зіткненні також може бути різний порядок контактування: спочатку перший і другий, а потім їх наздоганяє третій, або класичний варіант, коли третій (останній) збирає розташованих попереду другого та першого.
| 
